ЗРУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зруйнува́ти і зруйнува́тися. [Зінько (сам):] Розгардіяш пішов у нашій сім’ї! Куди не скинь оком, все пішло.. на зруйнування (Кроп., II, 1958, 217); Нечуваний по темпу, незрівнянний по героїзму кількадобовий марш бронетанкових частин Рибалка, Лелюшенка, Кравченка досяг своєї мети: Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її — від загибелі (Гончар, III, 1959, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 717.