ЗРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зроди́ти. І мислиш, то не снів уява, Не порох пожовтілих книг — Човни летючі Святослава І хижоокий печеніг, І скрип Батиєвих повозок. Неволі соромотні дні, І, зроджений в диму та грозах, Козак-нетяга на коні (Рильський, II, 1960, 208); В терпінню зроджена любов, як смуток, вічна… і, як біль, правдива… (У. Кравч., Вибр., 1958, 174); Хай же пісня, зроджена в цю ніч, Владно рушить в сіцілійську даль.. Бо балада, що створив співець, Піснею про Леніна була (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 712.