ЗРИ́ТИ, зри́ю, зри́єш, док., перех. Риючи, вибиваючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню. Якби свині крила, вона й небо зрила б (Укр.. присл.., 1955, 177); — Говори, де зброя, бо як не скажеш — дам своїм молодцям на розправу.. — Кинули її [Ольгу] на землю, давай двір копати. Зрили — яма на ямі (Тют., Вир, 1964, 373); // перен. Вкрити шрамами, зморшками (перев. обличчя).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 704.