ЗРАДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. зрадли́вий. — В потоках заздрості, презирства і злоби, Знеможений зрадливістю людською, Я від ударів злих невірної судьби Звик одбиватись одною рукою (Перв., І, 1958, 229); Не мала дівка ні охоти, ні снаги, ні розуму думати про нещирість, зрадливість; слухала вона соловейка вкупі з Олексієм до самої зорі (Л. Янов., І, 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 698.