ЗОСТА́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зоста́вити. Яким майнув у кімнату і довгенько не виходив до гостей. Зоставлене йому місце за столом дожидало його (Н.-Лев., І, 1956, 190); У городі гурки [огірки], на насіння зоставлені, жовтіють (Вовчок, І, 1955, 216); Сівши в кінці стола під портретом командора, проти чільного місця, зоставленого порожнім, подає [Анна] знак слугам, щоб частували гостей (Л. Укр., III, 1952, 403); // зоста́влено, безос. присудк. сл. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній (Л. Укр., III, 1952, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 693.