ЗОРИ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зо́ряний. Ніч була ясна, зориста (Коб., III, 1956, 460); «Мамаю? Невже… невже це ти?» ..ласкаво й радісно спитали очі вірної дівки і тут же, зористі, погасли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.