ЗОРИ́НОЧКА, и, ж., рідко. Пестл. до зори́нка. Яка манісенька лежиш ти у труні, Моя зориночко досвітня, ясна зоре! (Стар., Поет. тв., 1958, 75); * У порівн. Корабель пливе, аж Дунай реве, А мила сидить, як свіча горить. А дитиночка — як зориночка (Укр.. лір. пісні, 1958, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.