ЗОРЕКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має на крилах зорі (у 5 знач.). З окопів дивилися, як за селом Винищувач наш, «Ястребок» зорекрилий, За «Юнкерсом» гнався в зеніт голубий… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.