ЗОМЛІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. зомлі́ти. Коли мадонна Берітола очутилась із зомління — Куррадова жінка й Спіна турботливо одволали її холодною водою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 126); Голосне стукання до дверей салону розбуркало його з того душевного зомління (Фр., VII, 1951, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 684.