ЗОЛІ́ННИК, а, ч., діал. Золійник. Бувало, як попотягаєш золінники, то й у грудях болить, і руки неначе не свої,— аж не чуєш (Мирний, І, 1954, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 680.