ЗОЛОТНИ́К¹, а́, ч. Стара російська одиниця ваги, яка дорівнювала 1/96 фунта (близько 4,266 г). Лихо приходить пудами, а сходить золотниками (Номис, 1864, № 1958); Можна класти на осла сакву за саквою, але останній золотник звалить його з ніг (Перв., Невигадане життя, 1958, 74).

ЗОЛОТНИ́К², а́, ч., техн. Пристрій для розподілу потоку рідини, пари або газу в парових, гідравлічних та пневматичних машинах. У багатьох агрегатів на хімічних заводах з поліетилену зроблено золотники, вентилі, крани, воронки (Наука.., 2, 1963, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 682.