ЗОЛОТИ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто покриває, золотить що-небудь золотом (у 1 знач.) або позолотою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 681.