ЗОКРЕ́МА́, присл.

1. Окремо, особисто. — Покличте Жана…— звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Коцюб., II, 1955, 385); Потроху довідувався [Янек] про кожного [козака] зокрема — і хто він, і скільки має землі під полем і пасовищем, ..чи чумакує взимку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50).

2. у спол. з ім. Уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного. Він полюбляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Ю. Янов., II, 1954, 84); Радянське мистецтво, як мистецтво нової епохи, виникло і розвинулося.. не в стороні від досягнень вітчизняної і зарубіжної культури взагалі, мистецтва зокрема (Ком. Укр., 12, 1963,43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 679.