ЗО́ЙКАННЯ, я, с. Те саме, що зойк. Чути зойкання зловіще (Фр., XIII, 1954, 177); * Образно. Міські огні, залізні крики і тоскне зойкання гудків… (Сос., І, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 679.