ЗОДЯ́ГНЕНИЙ, ЗОДЯ́ГНУТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зодягти́ і зодягну́ти. Мар’ян входить в другу половину хати. На лаві, вже зодягнена в останню путь, лежить Фросина (Стельмах, І, 1962, 172); Дітки.. зодягнені, ми хліба не просимо, сама я не роблю (Барв., Опов.., 1902, 6); Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками… (Мирний, І, 1949, 369); * Образно. По підгір’ях спинаються зодягнуті в риштовання нові цегляні вілли (Гончар, Зустрічі.., 1950, 35).

2. у знач. прикм. Який зодягся, зодягнувся у що-небудь, надів на себе щось. Із кущів хутко вибігають козаки і парубки, зодягнені по-козацькому (Вас., III, 1960, 14); Зодягнута у військову форму, Марія вже стоїть на дверях (Кучер, Чорноморці, 1956, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 678.