ЗО́ВНІ, присл.

1. З зовнішнього боку; протилежне зсередини. Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках — синькою, і її убога оселя своїм вікном-шибкою веселіше глянула на світ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144); Змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай.— Прогріваю себе, —пожартував він, —з усіх боків: зовні і зсередини (Головко, II, 1957, 526); Зовні землянка схожа на дзот (Шер., В партиз. загонах, 1947, 91).

2. На зовнішній вигляд. [Надія:] Людина великої душевної краси мусить бути такою ж і зовні (Корн., Калин. гай, 1950, 52); // На перший погляд. Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло (Досв., Вибр., 1959, 316); Зовні застава жила тихим, буденним життям, а насправді, починаючи від капітана Косачова і до повара Митрьохіна, всі забули, коли спокійно їли і спали (Збан., Між.. людьми, 1955, 11).

3. За межами чого-небудь; протилежне всередині. Він працював із складними приладами, частина яких була розміщена зовні (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 58); Та ні на мить не забувай, що й вороги є зовні. Вони на наш радянський край мов звірі, люті повні (Забіла, Промені, 1951, 40); // З-поза меж чого-небудь, з навколишнього середовища. Тут ворог зосередив головні сили для того, щоб зовні протаранити кільце оточення (Гончар, І, 1954, 248); — Довелось мені одного разу прочитати Грегора Менделя, який схрещував…— Зелений і жовтий горох і довів, що спадкова речовина непізнаванна й неприступна ніяким впливам зовні? — Саме так (Довж., І, 1958, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 676.