ЗНІ́МЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зні́мчити.

2. у знач. прикм. Який знімчився. — Я вам, пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої мови, ніж я. Я…— при тих словах змішалася й урвала. Ніяк було їй перед знімченим українцем признаватися, що колись соромилася своєї мови (Коб., III, 1956, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 669.