Про УКРЛІТ.ORG

знуджений

ЗНУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зну́ди́ти 1. Змордований вічною блуканиною, знуджений полохливістю всього живучого.., шкандибає по курній дорозі Хо, підпираючись довгим костуром (Коцюб., І, 1955, 172); Андрійко збудився. Це кінь, стомлений, знесилений та знуджений довгим стоянням, щипнув його зубами за коліно (Оп., Іду.., 1958, 663).

2. у знач. прикм. Який знудився. Знуджене серце; // Який виражає нудьгу. — Третя година,— сказала вона знудженим голосом.— Як поволі той час іде! (Фр., V, 1951, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 672.

вгору