ЗНО́СИТИ, зно́шу, зно́сиш, недок., ЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. зніс, знесла́, ло́; док., перех.
1. Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. Тугар Вовк і Максим.. також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр., VI, 1951, 128); Звістка про те, що в колгоспі відкрилися дитячі ясла, вмить облетіла село. Жінки почали зносити і своїх дітей до контори (Мокр., Сто.., 1961, 69); — От що зробим: скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки укупу (Кв.-Осн., II, 1956, 126); Як наїдуть козаки,— страшно й подумати. А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, ..мерщій знести все в економію, хто що взяв (Головко, II, 1957, 303).
2. Несучи, спускати, доставляти зверху вниз. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, ..Зносить з гори після того трісок та всілякого хмизу (Зеров, Вибр., 1966, 326); Чула [Марія], як виходили з льоху. Як зносили щось з горища (Вільде, Опов., 1954, 17); Здавалось, на дамбі не залишиться жодної живої душі. Проте дим розвіявся, вбитих і поранених знесли вниз — їх виявилося менше, ніж можна було чекати (Гончар, III, 1959, 366).
3. Зрушувати, зривати з місця, переміщати, відносити куди-небудь, захопивши силою свого руху (про вітер, воду, вибухову хвилю і т. ін.). Чуємо вже — сокира цюкає і голос вітер до нас зносить — пісні хтось співає (Вовчок, I, 1955, 203); Верхні горизонти порід.. поступово руйнуються; продукти їх руйнування зносить вода у понижені ділянки (Наука.., 8, 1958, 22); На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця (Стельмах, Колосок.., 1959, 57); // безос. Вона непомітно відсунулася і сперлася на паркан так, щоб тютюновий дим і запах зносило повз неї (Сенч., Опов., 1953, 87); Андрій і Михайло закріпили кінець троса, щоб течією не знесло його під правий берег (Трубл., І, 1955, 111); Покрівлю, видно, знесло вибуховою хвилею під час нальоту авіації (Кучер, Чорноморці, 1956, 318).
4. Знищувати, ламаючи, руйнуючи і т. ін. Коли зносили старий дім, що раніше був на місці нашого нового, від нього лишили тільки один куток (Голов., Крапля.., 1945, 3); Поглянув він на ворота, на хвіртку,— мовби поглядом зніс їх (Мирний, І, 1949, 243); Палахкотить гнівом трудящий люд, як одне серце: одібрати в поміщиків землю, знести, розтягти до цурки їхні кубла (Головко, II, 1957, 255); // Знімати, відділяти чим-небудь; зрізувати, зрубувати. — Поробили двері, нічого сказати! Трохи собі голови не знесла (Н.-Лев., II, 1956, 321); // безос. Над головним входом він [особняк] мав колись, певно, струнку вежу, яку знесло снарядом (Донч., VI, 1957, 320); // перен. Відміняти, скасовувати або силою знищувати що-небудь. Указ 76 року, як звісно, рішили знести, але ще не публікують про це (Коцюб., III, 1956, 278); Безпосереднім і найближчим завданням революції в Росії було завдання буржуазно-демократичне: скинути залишки середньовіччя, знести їх до кінця.. (Ленін, 33, 1951, 28).
◊ Зно́сити (знести́) до пня див. пень.
5. Піднімати, виносити нагору. Він батька.. На плечах зніс на Іду-гору (Котл., І, 1952, 274); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася (Мирний, III, 1954, 317); У травні, у пам’ятнім травні, Замаяв побідний наш стяг, Його наші воїни славні 3 боями знесли на рейхстаг (Криж., Срібне весілля, 1957, 134); // безос. — Ох, мій голубчику, маленький! Ще добре, що зоставсь! От якби впав і був би неживенький, І горенько б тоді було… Чого ж тебе туди знесло? (Гл., Вибр., 1951, 160),
6. розм. Здіймати, підносити вище, вгору. Все вище зносим над землею ми праці звільненої стяг (Сос., Щастя.., 1962, 43); Зніс [Довбущук] її [булаву] високо понад себе і спустив потім на Петрія (Фр., VIII, 1952, 117); * Образно. Я знаю, що бійця нащадки спом’януть І нашу віру й кров знесуть на п’єдесталі (Мал., Чотири літа, 1946, 56).
◊ Зно́сити (знести́) о́чі догори́ див. о́ко.
7. перен. Терпіти, витримувати що-небудь неприємне, тяжке, болісне і т. ін. Часом вибігає [Гнатко] на ковзанку босоніж та й ковзається на маленьких ночовках, що стоять біля жорен, і вперто, без жодної сльозинки, зносить мамині ляпаси (Стельмах, І, 1962, 378); Огудою і зневагою, мов дьогтем, обліпили Родивона, і він мусив зносити… (Горд., Дівчина.., 1954, 281); — Такого докору, Сергію, не знесу (Барв., Опов.., 1902, 210); — Щоб тільки побачити оце озеречко, варто було знести всі труднощі дороги!.. (Мас., Життя.., 1960, 67).
◊ Не зно́сити кого, чого — почувати огиду, відразу до кого-, чого-небудь; не любити когось, щось. Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л. Укр., III, 1952, 702); Дідусь не зносить Антося. Інакше як горбоносим чортом не називає (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 166); Умо́м (голово́ю) зно́сити (знести́) — бути спроможним збагнути, зрозуміти що-небудь. І не міг він умом знести, яким дивом-дивним він живий та цілий вискочив… (Вовчок, І, 1955, 333).
8. розм., рідко. Охоплювати, проймати (про думки, почуття). Отакі гадки зносили Славка, заки не пішов додому й не відігнав їх спанням (Март., Тв., 1954, 332); — Ні, про мене, зробимо пробу, коли тебе така охота зносить (Фр., IV, 1950, 64).
9. Відкладати, нести яйця (про птахів). Жива вага банківської курки 600 — 800 г, зносить вона по 8 — 12 білих яєць за один-два цикли на рік (Птахівництво, 1955, 18); Курка рябенька, мов знести хотіла, бочком заглядала в шапку (Тич., I, 1957, 248).
ЗНОСИ́ТИ див. зно́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 670 - 671.