ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Який завдає нищівного удару; згубний.

2. перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Сердитими сірими очима вона ще здалеку вп’ялася в мене. Ледве витримав той знищувальний погляд (Збан., Малин. дзвін, 1958, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 664.