ЗНИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зника́ти. На застосовування нових і на зникання віджилих лексично-стилістичних елементів у говорах української мови, як і інших мов народів Радянського Союзу, впливають певні процеси (Нариси з діалектології.., 1955, 16); Огей замовкає, дивиться у вікно на кінематографічну появу й зникання клаптів лісу, ланів, залізничних будівель і рухливий, запалий обрій (Досв., Вибр., 1959, 214); Мисливський хист юних паливод, битих на трудному мистецтві зникання в натовпі з в’язкою бубликів, був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Ю. Янов., II, 1954, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 662.