ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗНЕСЛА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. знесла́вляться; док.

1. Втрачати добре ім’я; ганьбити, ославляти себе. Згадала [Оксана] Христю, свою колишню однокласницю, та подумала — знеславилася дівчина. Зробили її ланковою, а з неї буряковод, як утіха з дірявого міха (Грим., Незакінч. роман, 1962, 5).

2. тільки недок. Пас. до знесла́влювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 659.