ЗНЕСАМОВИ́ТІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати несамовитим, надто збудженим, схвильованим. Хтось.. осадив його спокійним жартом: — Годі тобі, друже., — Хома знесамовитів на таке блюзнірство (Гончар, III, 1959, 405).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 684.