ЗНЕРВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Стати нервово збудженим, схвильованим; розхвилюватися. Хлопчик вештався по покоях або по саду, нудився, не знав, що робити, вередував і теж знервувався вкрай (Тулуб, Людолови, І, 1957, 308); // Знесиліти від нервування. [Бережна:] Що з того, що лікарі досвідчені, коли він знервувався, виснажився до краю! (Голов., Драми, 1958, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 658.