ЗНЕПОКО́ЄНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що занепоко́єний. Сумний та знепокоєний вертався Цигуля на село. По дорозі зайшов до коваля — похвалитися йому та й таки порадитись (Головко, II, 1957, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 657.