ЗНЕНА́ВИСНО. Присл. до знена́висний. — От бюрократ! Балакун! — зненависно зашепотіла Фіра Левенсон (Донч., II, 1956, 298); Тут старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню, зненависно скривив губи (Тют., Вир, 1964, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 656.