ЗНЕКРО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕКРО́ВИТИ, влю, виш; мн. знекро́влять; док., перех.

1. Робити безкровним (у 1 знач.); обезкровлювати; // Робити дуже блідим внаслідок утрати крові; // перен. Позбавляти яскравості, виразності (перев. про твори мистецтва). Слід.. рішуче відмовитися від загальників, від безпредметних абстрактних метафор і порівнянь, які знекровлюють поезію, роблять її безбарвною, немічною (Вітч., З, 1964, 202).

2. перен. Робити безсилим, нежиттєдіяльним; послаблювати. Збоку дві великі верби похилилися стовбурами на протічок. Глина-пливун оголяє їх беручке коріння, знекровлює рослину (Ле, Мої листи, 1945, 56); Неясність ідейно-естетична, поверхове, байдуже ставлення до теорії соціалістичного реалізму знекровлюють талант, дезорієнтують письменника у творчих шуканнях (Літ. Укр., 5.IV 1963, 1); // Знесилювати, завдаючи втрат (перев. особовому складові армії). — Ясно, що, вперто обороняючись, ми знекровлюєм ворога, затримуєм його просування (Шер., В партиз. загонах, 1947, 11); В оборонних боях.. радянські війська в значній мірі знекровили ударні угруповання гітлерівців, зірвали розрахунки фашистського командування завершити війну ще до настання зими (Ком. Укр., 5, 1965, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 654.