Про УКРЛІТ.ORG

знедолений

ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до знедо́лити. Пригляньмось до нашого люду, Як сум йому очі охмарив! Знедолений ладом ворожим, Він працею держить всі стани… (Граб., І, 1959, 367); Своє щастя знедолений раніше казахський народ здобув на шляху, вказаному Великим Жовтнем, в братерській сім’ї народів Радянської країни (Ком. Укр., 9, 1965, 69).

2. у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; бідний, нещасний. — Боги на високому небі, люди на широкій землі, та поможіть же мені, рятуйте мене, поверніть мені сина-синочка!.. Від самого серця йшли прості слова, плакала, квилила обікрадена, знедолена матір (Скл., Святослав, 1959, 273); На початку тридцятих років над знедоленою Іспанією повіяло, нарешті, вітром свободи (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 90); // у знач. ім. знедо́лений, ного, ч.; знедо́лена, ної, ж. Про нещасну, бідолашну людину. Помисли, чистота душ знедолених лишились незайманими, вірними самим собі (Збан., Єдина, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 653.

вгору