ЗНАЧЛИ́ВО. Присл. до значли́вий. Коли люди, зібравшись до гурту обміркувати якусь селянську турботу, починають говорити, як ведеться, перші — своє, другі — інше, Проць уважно слухатиме перших, ще уважніше — других, значливо похитуватиме малою, схожою на дозрілу моркву головою: «Ага… Так…» (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 649.