ЗНАЧКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто заслужив, одержав право на носіння певного значка (у 1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 649.