ЗНА́ЧИТЬСЯ, вставн. сл., діал. Значить. [Xрапко:] Ну, а скільки ж тобі та лучка доходу давала? [Перепадя:] Та аж нічого доходу. Сіно, значиться, брав та очерет жав — отож і дохід увесь (Мирний, V, 1955, 124); Ти що ж думаєш, я ото про гроші завів, щоб, значиться, наздогад буряків? (Чаб., Катюша, 1960, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 649.