ЗНАРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до знаряди́ти. У подвір’ї стоїть повозка, знаряджена в дорогу (Кроп., II, 1958, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 642.