ЗНАРО́ШНЕ, присл., розм. Те саме, що навмисне. Вона, невірна дитина, ..знарошне так зробила (Барв., Опов.., 1902, 225); — Підтяніть оті гардини над вікнами. Ви, вдається, знарошне позбавляєте мене сонця,— мовила вона через хвилину (Л. Янов., І, 1959, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 642.