Про УКРЛІТ.ORG

знаменник

ЗНАМЕ́ННИК, а, ч., мат. Число дробу, яке показує, на скільки частин поділена одиниця. Щоб додати дроби з однаковими знаменниками, треба додати один до одного їх чисельники і під сумою підписати той самий знаменник (Алг., І, 1956, 75): На письмі тактові розміри позначають цифрами у формі дробів, де верхня цифра, тобто чисельник, означає кількість ритмічних вартостей даного розміру, а нижня цифра, тобто знаменник,— їхню якість (Осн.. диригув., 1960, 8).

◊ Зво́дити (звести́) до одно́го (спі́льного) знаме́нника — прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного, робити подібним в якомусь відношенні. Се [жінки-бюрократки] — людські істоти, ..дуже зредуковані, упрощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника (Фр., II, 1950, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 641.

вгору