ЗНАЙО́МО. Присл. до знайо́мий 1. Із кузні пахучим димом Так знайомо дихнуло горно (Забашта, Нові береги, 1950, 47); Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить крутілка (Головко, І, 1957, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 639.