ЗНАЙО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. знайо́мляться; недок.

1. з ким. Заводити, починати знайомство з ким-небудь. Син недовго гостив у батька. Всього три дні пожив, а то поїхав по знайомих, по товаришах, по панах — знайомитись (Мирний, IV, 1955, 183); Старшина повів Шуру в будинок, щось шепнув на ходу бійцям, і обличчя їхні стали серйозними й урочистими. Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (Гончар, III, 1959, 190).

2. з чим. Одержувати відомості про що-небудь, набувати знання, досвіду чомусь. Він увесь укинувсь у господарство — він з їм уперше тільки зблизька знайомивсь (Гр., II, 1963, 90); Хотів би дуже я, ..Щоб з мирним атомом знайомилась вона — Маленька, ніжна, лагідна школярка! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 638.