ЗНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зна́дити. Під час облоги Дубно він утрачав молодшого сина: знаджений красою воєводівни, Андрій зраджує своїх (Рильський, III, 1956, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 637.