Про УКРЛІТ.ORG

знавати

ЗНАВА́ТИ, тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6. [Писар:] А знали ви там титулярного совітника.. Кулябку? [Юрко:] Ні, не знавав! (Кроп., III, 1959, 95); «Причинний!» — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади (Крим., Вибр., 1965, 30); Я не затямлю днів отих, Щоб звук кайданів трохи стих; Ночей я навіть не знавав, Щоб суму він не навівав (Граб., І, 1959, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 636.

вгору