ЗМІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗМІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. перев. 3 ос. Перемішуючись, з’єднуватися з чим-небудь, утворюючи суміш або розчин. Василь витирав спітніле обличчя, але піт струмками сповзав за комір, змішуючись з дощовою водою (Хнжняк, Килимок, 1961,15); З водою змішується [азотна кислота] в будь-яких відношеннях (Хімія, 10, 1956, 72); // Сполучатися, поєднуватися одне з одним, розміщуватися поряд (про що-небудь різнорідне). На тюремному дворі, коли виходила п’ята камера на прогулянку, його [Володьчине] жваве цвіріньчання, змішуючись з брязкотом кайданів, сповняло ввесь двір (Вас., І, 1959, 72); Кольори неба і води, змішувалися (Кучер, Чорноморці, 1956, 403); Запах горілки, змішавшись з важким духом бакуну, наскрізь прочадів чорні стіни корчми (Коцюб., I, 1955, 21); На лиці Каргата змішались обурення й зневага до співбесідниці (Шовк., Інженери, 1948, 162); * Образно. Пломінь битви змішався з зорею. Грізним полем котилась.. луна (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 113); // розм. Ховатися, зникати в масі кого-, чого-небудь. Анатолій змішався з натовпом і зник безслідно (Руд., Остання шабля, 1959, 13); Він [Михайлик] змішається з натовпом братчиків і якось прослизне за браму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 350).

2. Порушуючи звичайний порядок, розташовуватися безладно; перемішуватися, переплутуватися. Трохи згодом і слаба мати, і копи на полі, і русалки, і вовк, і ясне вікно на комині змішуються в якійсь кумедній плутанині (Коцюб., І, 1955, 16); Частини танули, зменшувалися і змішувались. Військові з’єднання на ходу переорганізовувались в бойові групи (Коз., Гарячі руки, 1960, 143); Старі яблуні, сливи, вишні та черешні набігли над саму Роставицю, спинились над берегом, змішались докупи з високими вербами (Н.-Лев., IV, 1956, 192); // Порушуватися, розладнуватися (про бойовий порядок військових частин). Там вороги всі так змішались, Стіснились, що уже кусались (Котл., І, 1952, 288); Шарахнув глухо куль свинцевий розсип, І козаків змішався кінний лад (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 85); Противники змішалися докупи, і це заважало галицьким лучникам (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 124); // перен., розм. Втрачати чіткість, ясність (про думки, почуття і т. ін.). Чудно якось усе змішалося в неї в голові і навіть якось чудно очі бачили й уха чули (Вовчок, І, 1955, 326).

3. тільки 3 ос. Помилково сприйматися одне замість одного; // Не розрізнятися, плутатися. В дрімоті змішувалися сни з дійсністю (Ткач, Плем’я.., 1961, 166).

4. тільки недок. Пас. до змі́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 628.