ЗМІЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до змілі́ти; // у знач. прикм. Вода лежала в змілілому фарватері [Дніпра] непорушно (Рибак, Час.., 1960, 779).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 621.