ЗМРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., рідко. Те саме, що замру́жувати. Він то розплющував очі, то знову змружував їх — повіки склеплювались самі (Смолич, Ми разом.., 1950, 71); — Цо єст?.. — підсунув старший, з ластовинням на обличчі, жовнір старому Дарієві книжку під ніс, змружив світлі прозорі очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 634.