ЗМОРДО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. змордо́ваний 2. — Як друга прошу, порадь, що робити мені? Горе, таке горе на мене звалилось… — І по його цій змордованості, розгубленості, зовсім раніш не властивій йому, Дорошенко відчуває, що Яцубу справді, видно, спіткало якесь нещастя (Гончар, Тронка, 1963, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 632.