ЗМИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗМИ́ТИСЯ, зми́юся, зми́єшся, док.

1. тільки 3 ос. Видалятися, зникати з поверхні після миття.

2. тільки 3 ос. Розмиваючись водою, псуватися, руйнуватися, знищуватися. Під час танення снігу і [під час] дощів з поля стікав 50-70 процентів поверхневих вод, змивається найродючіший шар грунту (Хлібороб Укр., 5, 1967, 8).

3. перен. Зникати, знищуватися (про що-небудь неприємне, важке, ганебне). З обличчя Кушніра змивається заклопотаний вираз (Стельмах, На.. землі, 1949, 553); Сором батьківський не змиється в жодній воді… (Кач., II, 1958, 27).

4. фам. Швидко або непомітно йти, тікати звідки-небудь. Треба було негайно всім змиватися з танка, вибрали момент — і ходу (Ю. Янов., I, 1954, 56); Прибіг сяючий, усміхнений Арсен Красик.— Ну, я змився. Буданов дав тільки дві години.. З дружиною, з донечкою побачусь!.. (Ткач, Крута хвиля, 1956, 83).

5. розм. Обливатися чим-небудь, ставати мокрим від чогось. У сні здавалось, що він.. щось конче мусить зробити — й не може. Не має сили. Збирає всю міць, напружує волю, змивається потом — й не може (Коцюб., II, 1955, 213).

6. тільки недок. Пас. до змива́ти. Негода розгулювалась, і оте привітне «Добро пожаловать», написане знадвору, поступово уже змивалось дощем… (Гончар, III, 1959, 132); При мілкому загортанні [насіння] верхній шар грунту швидко пересушується, здувається вітрами або змивається дощами, оголюючи кореневу систему (Колг. Укр., 12, 1962, 6); Багато в світ людей приходить Оганьблених, життям же скромним Змиваються безчестя плями (Вітч., 5, 1956, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 617.