ЗЛЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зля́пати. Підходили [чоловіки].. в неоковирному взутті, зляпаному казна з якого ременю чи склеєному з трофейних автомобільних камер (Стельмах, Правда.., 1961, 39); // зля́пано, безос. присудк. сл. Розглядаю папір. В кінці.. так-сяк зляпано безграмотний підпис (Вас., І, 1959, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 608.