ЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. злюто́ваний. Поруч з жахами блокади [М. С.] Тихонов побачив величезний героїзм, незламну злютованість народу, побачив і записав у віршах (Вітчизна, 3, 1963, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 607.