ЗЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злу́щити. Тричі з минулої весни прокультивували [пари] по глибоко злущеній стерні (Крот., Сини.., 1948, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 606.