ЗЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що з’є́дна́ння2 1. Гупає-дзвонить тисячопудовий молот З серпом і м’язами в братерській злуці (Еллан, І, 1958, 80); — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У. Кравч., Вибр., 1958, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 606.