ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до злочину. Після злочинницького вбивства Сергія Мироновича Кірова партія направляє товариша Жданова в Ленінград (Літ. газ., 9.IX 1946, 1); Засобами фантастики оригінальна розвінчується злочинницька сутність філософії індивідуалізму, егоцентризму в трагедії українського радянського драматурга О. Левади «Фауст і смерть» (Рад літ-во, 3, 1964, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 605.