ЗЛО́ТИЙ1, а, е, поет.
1. Зробл. із золота; // Який має в собі золото як складову частину.
2. перен. Який своїм кольором нагадує золото. Злотий місяць в синім небі Любим промінням леліє (Л. Укр., IV, 1954, 111).
3. перен. Дуже гарний; чудовий. Всі злоті сни мої стають мов дійсність (Фр., XIII, 1954, 77).
ЗЛО́ТИЙ2, того, ч.
1. Грошова одиниця в Польщі. Косінський умів перелічувати добра Острозького. Навіть дзвенить у вухах переливчастий дзвін отих мільйонів злотих (Ле, Наливайко, 1957, 46); Я не знаю, де… роздобути для мене двадцять п’ять злотих (Вільде, Наші батьки.., 1946, 9).
2. заст. На Правобережній Україні — місцева назва монети вартістю 15 копійок. — Гроші круглі: їй-богу, й не зоглядишся, як і розкотяться; шаг за шагом, п’ятак за п’ятаком, злотий за злотим (Н.-Лев., III, 195В, 173); Ніхто не втримувався, щоб не кинути в її карнавку злотого (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 604.