ЗЛОРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Виявляти злорадство. В останні дні Харкевич не часто думав про Рудя. Думки були зайняті справою, яку доручили йому. Але, зустрічаючи Рудя, він потай злорадів і внутрішньо посміхався (Голов., Тополя.., 1965, 246); Не злорадів [Б. Шоу] з приводу невдач тієї чи іншої вистави, він вболівав душею за сценічне втілення Шекспіра і сам важко переживав невдачі (Рад. літ-во, 3, 1964, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 603.